Отримали завдання для групи дослідити ,як психологічне трактування вічних проблем людства допомагає при аналізі повісті "Земля" у розрізі художнього напряму.
Роботу в групі почали з обговорення: яка ж головна проблема?
Відповідь проста, вона "лежить на поверхні".
Після обміну враженнями від прочитаного постало запитання. Чи можна засуджувати або звинувачувати селян у такому фанатичному ставленні до землі ? Чи не є воно дивним?
Звичайно, ні. Бо тільки земля робить селянина хліборобом, вона є сенсом життя для справжнього господаря. Якщо людина має власну землю, це підносить її у власних очах та дає більше поваги від односельців. Проте це не лише власність, це і радість, задоволення від результатів своєї праці, від того, що можна просто доглядати за нею, піклуватись про неї, і навіть оберігати . Врешті решт, земля - це впевненість у завтрашньому дні. А для українців, спокон-віків хліборобської держави, це головний зміст життя, це наша сутність.
Письменниця дуже тонко розповіла про духовність і старшого , і молодшого покоління Федорчуків, Анни Рахіри, інших селян, тому багатогранний зміст слова "земля" вони розуміють індивідуально залежно від своєї моралі, життєвої мети. Як каже народне прислів'я, земля дає все і забирає все.

Немає коментарів:
Дописати коментар