У повісті, на образах Івоніки й Марійки та Михайла і Сави, ми бачимо традиційний конфлікт батьків і дітей. Постає питання: чи однаково виховували Федорчуки своїх синів? У чому помилки такого виховання?
Михайло вдався в батька, був роботящим, добрим, ніжним, любив землю, як живу істоту. А Сава зовсім інший — ледачий, злий, легко сприймав життя. Від природи він егоїстичний, жорстокий, безвідповідальний. Може не нагодувати і не напоїти худобу, може обдурити батьків, юнак злий і людиноненависний. Усі в нього були винні. Сава по-справжньому не любить ні батьків, ні брата. Він навіть не приховує свого ворожого ставлення до Михайла, бо той намагаєтьсяся перевиховати його, повернути до землі. Але Сава, на жаль, втрачає людяність. Слова батька про те, що він не шанує землі, тому й не отримає її у спадок, стали для нього останньою краплею.
Брат убиває брата! Здійснивши страшний злочин, він навіть не відчуває докорів сумління. Івоніка знав, що Сава убив Михайла, проте тепер він боїться втратити й останнього сина: "Вмерлого не забував, а живого оплаку¬вав невидимими сльозами".
Гадаємо: в тому, що сталося, винні самі батьки, бо не зуміли виховати в ньому любові до брата, праці, людяності,головне, не були вимогливими до сина. Мати любила Саву сліпою любов'ю, хоча потім повірила, що саме він убив брата, бо впевнилась у його бездушному ставленні до них. Вона зненавиділа сина, яким милувалася раніше, "Він був усьому горю причиною", — так думала Марійка., Відбувається знищення ідеалу образу матері, що відходить від традиційного трактування.
Дійсно, так буває в житті, коли батьки припустяться помилок у вихованні дитини змалку, а потім пожинають жорстокі та криваві плоди правди. Як кажуть, що посієш, те й пожнеш.
Михайло вдався в батька, був роботящим, добрим, ніжним, любив землю, як живу істоту. А Сава зовсім інший — ледачий, злий, легко сприймав життя. Від природи він егоїстичний, жорстокий, безвідповідальний. Може не нагодувати і не напоїти худобу, може обдурити батьків, юнак злий і людиноненависний. Усі в нього були винні. Сава по-справжньому не любить ні батьків, ні брата. Він навіть не приховує свого ворожого ставлення до Михайла, бо той намагаєтьсяся перевиховати його, повернути до землі. Але Сава, на жаль, втрачає людяність. Слова батька про те, що він не шанує землі, тому й не отримає її у спадок, стали для нього останньою краплею.
Брат убиває брата! Здійснивши страшний злочин, він навіть не відчуває докорів сумління. Івоніка знав, що Сава убив Михайла, проте тепер він боїться втратити й останнього сина: "Вмерлого не забував, а живого оплаку¬вав невидимими сльозами".
Гадаємо: в тому, що сталося, винні самі батьки, бо не зуміли виховати в ньому любові до брата, праці, людяності,головне, не були вимогливими до сина. Мати любила Саву сліпою любов'ю, хоча потім повірила, що саме він убив брата, бо впевнилась у його бездушному ставленні до них. Вона зненавиділа сина, яким милувалася раніше, "Він був усьому горю причиною", — так думала Марійка., Відбувається знищення ідеалу образу матері, що відходить від традиційного трактування.
Дійсно, так буває в житті, коли батьки припустяться помилок у вихованні дитини змалку, а потім пожинають жорстокі та криваві плоди правди. Як кажуть, що посієш, те й пожнеш.
Немає коментарів:
Дописати коментар